вернік, чалавек, які прызнае існаванне Бога, належыць да вядомага веравызнання.

багабойлівы прым. — мясц. (Насовіч, Станкевіч),
багамаленны прым. 'набожны' — паўн.-зах. з. (СПЗБ),
малітоўны прым. — Лоеў. (Янкова),
язусак м. 'набожны чалавек' — Клецк. (НЛ),
вернік м., верніца ж. 'веруючы чалавек, які належыць да вядомага веравызнання' — мясц. (Станкевіч),
модлы прым. 'набожны' — Малад. (СЦБ),
набожны прым. — мясц. (Насовіч),
пабожны прым. 'набажны' — мясц. (Станкевіч),
прыхаматлівы прым. 'пра таго, хто верыць у забабоны' — мясц. (Станкевіч),
законніца ж. 'веруючая, якая няўхільна выконвае пастулаты царквы' — Валож. (СЦБ),
святы прым. 'пра чалавека самай шчырай веры і бездакорных паводзін' — мясц. (Станкевіч).

Паведаміць пра недакладнасьць