1. прил. (принадлежащий другим) чужой;
2. прил. (далёкий по духу) чужой, чуждый;
3. прил. (не родной) чужой;
4. прил. (пришлый, незнакомый) чужой; чужак;
5. в знач. сущ. посторонний, чужой;
там былі ~ыя там были посторонние;
◊ з ~ых слоў с чужих слов;
з ~ых плячэй с чужого плеча;
на ч. кошт на чужой счёт;
есці ч. хлеб есть чужой хлеб;
на ~ым хлебе на иждивении;
жыць ~ым розумам жить чужим умом;
без ~ой ласкі без чужой помощи;
заглядаць у ч. гаршчок заглядывать в чужой горшок;
выязджаць (ездзіць) на ~ой спіне выезжать (ездить) на чужой спине;
у ~ых руках пірог вялікі в чужих руках пирог велик (большой);
~ая душа - цёмны лес чужая душа - потёмки;
~ымі рукамі жар заграбаць погов. чужими руками жар загребать;
пад ~ую дудку скакаць погов. под чужую дудку плясать;
~ую бяду на пальцах развяду посл. чужую беду руками разведу;
на ч. каравай рот не разяўляй посл. на чужой каравай рот не разевай;
кожны гад ~ому грошу рад посл. берут завидки на чужие пожитки;
ад ~ога шалу галава круціцца погов. в чужом пиру похмелье;
з ~ога каня і ў гразі злазь посл. с чужого коня среди грязи долой
Паведаміць пра недакладнасьць