едка прислівн.
1. їдко, ядуче
2. перен. уїдливо, їдко, ядуче; ущипливо, дошкульно

едкасць ж.
1. їдкість, ядучість
2. перен. уїдливість, їдкість, ядучість; ущипливість, дошкульність

едкі
1. їдкий, (рідше) ядучий
едкі дым їдкий (ядучий) дим
2. перен. уїдливий, ущипливий, дошкульний
едкая заўвага ущипливе (дошкульне) зауваження

ежа ж.
1. їжа
здаровая ежа здорова їжа
салёная ежа солона їжа
лёгкая ежа легка їжа
2. страва
нясмачная ежа несмачна, недобра страва

ежма: ежма есці поїдом (їдом, їдьма) їсти

ез (род. еза) ч. риб. учуг

ейны займ. присв. її
ад ейных песень можна было аж плакаць від її пісень можна було аж плакати

екатанне с.
1. стогін ч.
2. виск ч., вищання, вереск ч., верещання; (собаче) скавучання

екатаць недок.
1. стогнати, волати, репетувати, голосити
2. вищати, верещати; (про собаку) скавучати

елачка ж.
1. зменш.-пестл. ялинка (в лісі)
ссекчы елачку зрубати ялинку
2. у елачку у знач. прислівн. у сосонку (ялинку), сосонкою (ялинкою)

елка ж. ялина, смерека

елкаваты (про жири) згірклий, гіркуватий

ельнік, -ку зб. ч.
1. (ліс) ялинник, смеречина ж., смереччя с., смеріччя с.
каля ракі рос ельнік біля річки ріс ялинник
2. (ялинові гілки) ялина ж., смерека ж.
дарога услана ельнікам дорога вистелена ялиною

ельнічак, -чку ч. зменш.-пестл. ялинничок

енк (род. енку) ч. стогін, лемент, голосіння с.

енкнуць док. однокр. застогнати

енчыць недок.
1. стогнати (тужливо)
2. перен. розм. канючити

еры невідм. с. заст. лінгв. (літера «ы») єри

есці недок. у різн. знач. їсти
вельмі хацелася есці дуже хотілося їсти
ешце, калі ласка їжте, будь ласка (будьте ласкаві)
ядуць камары їдять (кусають) комарі
моль есць адзенне міль їсть одяг
◊ есці вачамі їсти (поїдати) очима
есць папоўніцы їсть, аж за вухами лящить
есці як не ў сябе їсти як не в себе
хлеб-соль еш, а праўду рэж присл. хліб-сіль їж, а правду ріж; правда кривду переважить; що правда, то не гріх
па ім няхай хоць воўк траву есць прик. за ним хай хоч і трава не росте