1 знелюдзець (знялюдзець), зак., разм. Стать нелюдимым от уединенной жизни. Так ты зусім знелюдзееш. Лупсякоў. Кім ён [Банадысь] стаў, цалкам паддаўшыся жонцы? Знялюдзеў адзін… 2 знепрытомнець, зак. Потерять сознание, упасть в обморок. Бачыў я, прыкладам цябе збілі. Знепрытомнеў. Мікуліч. Цяпер вады прынясі, сынок. Маці проста знепрытомнела.… 3 знерваваць, зак. Довести до нервозного состояния. Усё гэта так... знервавала, так стузала, што ён [Сідор] увачавідкі адзначаў, як рабілася яму цяжка і невыносна.… 4 знерухомець, зак. Стать неподвижным. Усё знясілела і знерухомела, нішто нідзе не шурхне, нават лісток на неспакойнай прырэчнай таполі і той не можа зварухнуцца.… 5 знерухоміць, зак. Сделать неподвижным, лишить возможности двигаться. Веліч проста знерухоміла яе. Буйло. Вораг, каб знерухоміць судна перад тым, як яго захапіць,… 6 знецярплівець, зак. Потерять терпение. - Дай хіба я цябе пагалю, Міша? - знецярплівеў малодшы цырульнік. Лужанін. 7 знечуліць, зак. Лишить чувствительности. А рукі і ногі мароз неспыняны даўно замарозіў, даўно знечуліў. Купала. 8 зніч, -у, м. По языческим представлениям священный огонь. Купальскай кветкаю гарыць курганны зніч. Пестрак. Кане гук, нібы зніч, над вясковаю ціхаю пушчай.… 9 знічка, -і, ж., разм. Падающая звезда. Сын не адзін яшчэ сыдзе ў нябыт. Як знічка, мільгнецца і будзе забыт. Вітка. Жыццё як знічка праляцела, а я такі, як… 10 зніякавець, зак. Почувствовать неловкость, растерянность. Пятрок зніякавеў таксама, але стараўся заставацца бадзёрым і не хацеў паверыць, што ад гэтай малечы можа… 11 зняверца, -ы, м. Человек, потерявший веру во что-либо. Цяпер кажу: ну, што ж - карай! Карай!.. Хоць, можа, усё ж і не прапашчы я зняверца. Гілевіч. 12 зняволіць, зак. Лишить свободы. Ты як гордая сіла, што лечыць ад болю, як сумленне мільёнаў на варце стаіш, вораг грозны усіх, хто слабейшых зняволіў, хто зрываць… 13 зняпраўдзіць, зак. Опровергнуть правдивость каких-либо утверждений, домыслов и под. Крушынскі стараўся рознымі спосабамі зняпраўдзіць гэтыя чуткі. Бядуля. Адбылося…