сіваваронка ж., зоол. сизоворонка, сиворонка, сивоворонка

сіваваронкавыя сущ., мн., зоол. сизоворонковые

сіваваты седоватый

сівавусы седоусый, сивоусый

сівагаловы седоголовый, сивоголовый

сіваграк м., см. сіваваронка

сівагрывы сивогривый

сівадушка ж., зоол. сиводушка

сівадушкавы сиводушчатый

сівак, -ка м., разг. (о лошади) сивка, сивко

сіватэрый м., палеонт. сиватерий

сівер, -ру м., разг. сивер, сиверко

сівераць сов., разг. обветриваться

сіверна нареч., разг., в знач. сказ. сиверко

сіверны разг. сиверкий

сівец (род. сіўцу) м., бот. белоус

сівець несов.
1. (о волосах) седеть; сиветь;
2. сиветь, сереть

сівізна ж., в разн. знач. седина; (проступающая местами - ещё) проседь;
с. валасоў седина волос;
дажыць да ~ны дожить до седин;
с. вякоў седина веков;
каракуль з ~ной каракуль с сединой (проседью);
◊ с. ў бараду, а чорт у рабрыну погов. седина в бороду, а бес в ребро

сівіла ж., миф. сивилла

сівінка ж., разг. сединка